2.аналіз і оцінка мови й стилю редактором

Аналіз і оцінка мови й стилю. Лекція 5 - 7. Вироблення логічних навиків аналізу й оцінки тексту. Навики виробляються в процесі розгорненого виконання кожного прийому під час читання тексту зі спеціальною метою: — у одному випадку — виявити зв'язки за словами або за розділовими знаками; — у іншому — визначити логічні відносини елементів, зв'язки між якими не знайшли словесного або пунктуаційного вираження в тексті 5.Виділення ознак канцелярського стилю. 6. Передумови роботи редактора, що володіє широким арсеналом навичок стилістичного аналізу. Аналіз і оцінку мови і стилю твору можна умовно розділити на дві частини. Перша — чисто творча за характером.

Редакторський аналіз — це процес оцінювання текстів і пошуку засобів вдосконалення. Праця редактора над текстом — складний творчий процес, у якому багато що не можна регламентувати. Тут звичайно виокремлюють два найважливіші аспекти: редакторський аналіз і практичну реалізацію його висновків. Аналіз твору (від грец. analysis — розкладання, членування, розбір) — це метод його розгляду, вивчення, що передбачає, насамперед, розчленовування цілого на окремі частини, складники, визначення елементів, які

Редактор використовує критерії оцінки мови і стилю, але його оціночні висновки, рекомендація автору і втручання в текст залежать від особливостей твору і типологічних характеристик видання. Поряд з необхідністю привести текст у відповідність з нормами мови і стилю перед редактором стоїть завдання знайти оптимальну форму для даного змісту твору, яка відповідає цільовому призначенню, читацького адресою і характером інформації майбутнього видання. Процес роботи ускладнюється тим, що об'єкти мовностилістичних аналізу взаємопов'язані. Так, вибір мовних засобів пов'язаний зі стильовими і стилістичними якостями твори, синтаксичним ладом авторської мови.

Аналіз тексту редакторський і його специфіка.Праця редактора над текстом Тут звичайно виокремлюють два найважливіші аспекти: редакторський аналіз і практичну реалізацію його висновків. матично, але це не змінює їх суті.'Даючи характеристику рукопису, редактор базується на загальних критеріях оцінки творів публіцистики Основні її завдання - усунення огріхів, які виявлено під час редакторського аналізу тексту й не виправлено під час авторського його доопрацювання, надання творові належного політичного звучання, ідейне його збагачення, досягення виразності та ясності кожного формулювання, перевірка фактичного матеріалу, усунення хиб структури, мови й стилю, проведення редакційно-технічного опрацювання рукопису.

При послідовному аналізі та оцінці розробки теми, її ідейної значущості, змісту, композиції, мови і стилю твору використовується розгалужена система критеріїв оцінки. Робота редактора над композицією твору містить наступні етапи: аналіз, характеристику і оцінку загального побудови роботи; аналіз, характеристику і оцінку побудови окремих частин, що виділяються за ознаками мовних структур - оповідань, описів, міркувань; узагальнення результатів аналізу і загальну оцінку композиції.

3. Поглиблений аналіз і оцінка рукопису редактором. 4. Удосконалення рукопису автором відповідно до поставлених. зауважень рецензента й редактора та виправлення помилок. 5. Аналіз і оцінка авторських виправлень, а також визначення. придатності авторського рукопису до друку. 46 Основи літературного редагування та коректури. тексті неточності; 4) подолати кострубатість мови й стилю; 5) піддати рукопис редакційно-технічному обробленню. Розрізняють такі види правки

Редакторський аналіз – виконуваний редактором прогностичний процес, ціль якого - ретельно вивчивши пропонований до видання твір, визначити, як він буде впливати на читача в цілому й у деталях, щоб, зіставивши цей вплив з тим, на яке має право розраховувати видавництво у виходячи з авторського задуму й суспільного, соціально-функціонального призначення видання, оцінити придатність його до випуску, його суспільну цінність і можливість торговельного успіху, виявити недоліки. Його функції - аналіз і оцінка схваленого, визнаного придатним і до видання добутку, пошук засобів усунення причин приватних недосконалостей, використання цих засобів і контроль над їхнім впливом на текст.

Предметом аналізу редактора є цілісний твір, узятий у єдності всіх його аспектів: інформаційного, логічного, психологічного, лінгвістичного та ін. І хоча під час аналізу рукопису редактор уявно розчленовує його на окремі елементи, зміст і форма розглядаються в діалектичній єдності, а кожний фрагмент тексту - у взаємозв'язку з цілим. Структура редакторського аналізу багато в чому залежить від особливостей (видових, жанрових тощо) твору й від типу видання, засобу масової інформації. Особливостей манери викладу автора, його стилю правка-доопрацювання змінювати не повинна. Редактор виправляє також логічні й фактичні помилки, замінює не цілком переконливі аргументи іншими.

3. Рецензування редакторське поглиблене (аналіз і оцінка редактором найбільш суттєвих моментів рукопису, які включають аналіз й оцінку рукопису рецензентом). 4. Удосконалення рукопису автором (виправлення рукопису відповідно до зауважень рецензента і редактора та обґрунтування неправомірності зауважень, які не прийняті). Нарешті найбільш об'ємною і важкою складовою роботи редактора є аналіз мови і стилю автора і здійснення відповідних виправлень. При цьому принципово важливо почати цю роботу із з'ясування загальних і специфічних особливостей мови і стилю тексту.

Тема даної роботи спрямована на з’ясування методики редакторської роботи редактора з навчальною літературою. Актуальність дослідження полягає в тому, що дана робота систематизує загальні методи роботи редактора з навчальним виданням для вищої школи. А також може використовуватися як посібник для редактора навчальних видань.

3. Рецензування редакторське поглиблене (аналіз і оцінка редактором найбільш суттєвих моментів рукопису, які включають аналіз й оцінку рукопису рецензентом). 4. Удосконалення рукопису автором (виправлення рукопису відповідно до зауважень рецензента і редактора та обґрунтування неправомірності зауважень, які не прийняті). Нарешті найбільш об'ємною і важкою складовою роботи редактора є аналіз мови і стилю автора і здійснення відповідних виправлень. При цьому принципово важливо почати цю роботу із з'ясування загальних і специфічних особливостей мови і стилю тексту.

Для ясного формулювання власних думок важливо вміти підібрати потрібні слова, здатні з точністю передати вкладений в них сенс. Для учнів молодших класів це досить важке завдання, оскільки вони ще не володіють повною мірою даної здатністю. Ще більш складним для них завданням є виклад прочитаного, оскільки воно вимагає дотримання мовних засобів використовуваних його автором. Стилістичний аналіз тексту істотно полегшує його відтворення.

Редакторский анализ — профессиональный метод редактора. Його функції - аналіз та оцінка схваленого, визнаного придатним і до видання твору, пошук засобів усунення причин приватних недосконалостей, використання цих коштів і контроль за їх впливом на текст. На прогнозований результат читання потенційного читача [5]. Для професійного читання редактора в цілому характерно наступне

Схеми можуть відображати повнийабочастковий аналіз, власне лінгвістичний(аналіз мовних особливостей) і комплексний (характеристика змісту й форми, урахування певних особливостей лінгвістичного й літературознавчого підходів). Повний аналіз передбачає з’ясування всіх питань, пов’язаних із структурою й семантикою тексту, ситуацією його використання, особливостями комунікантів тощо. Єдиної схеми аналізу тексту не існує. Її обирають з урахуванням комунікативних настанов у певних ситуаціях, тому схема може бути частковою (спрощеною) і повною.

3. Рецензування редакторське поглиблене (аналіз і оцінка редактором найбільш суттєвих моментів рукопису, які включають аналіз й оцінку рукопису рецензентом). 4. Удосконалення рукопису автором (виправлення рукопису відповідно до зауважень рецензента і редактора та обґрунтування неправомірності зауважень, які не прийняті). Нарешті найбільш об’ємною і важкою складовою роботи редактора є аналіз мови і стилю автора і здійснення відповідних виправлень. При цьому принципово важливо почати цю роботу із з’ясування загальних і специфічних особливостей мови і стилю тексту.

Хоч літературний редактор не займається макетуванням видань, він аналізує текст, виходячи з передбачуваного розташування його на полосі, а іноді й надає рекомендації щодо доцільності його розташування й оформлення. А відтак знання основ технічного і художнього редагування, правил верстання стає необхідною умовою ефективної роботи літературного редактора в сучасній видавничій справі. Структура редакторського аналізу. Вимоги до редакторської оцінки тексту. Тема 3. Найважливіші правила виправлення тексту Види правки тексту й практика засобів масової інформації. Правка-вичитування. Мова засобів масової інформації. Місце медіалінгвістики в системі наук про ЗМІ. Вимоги до мови преси.

Виробивши єдиний стиль подання тексту в конкретному виданні, редактор уже не може дозволити собі в одному розділі в переліку, скажімо прізвищ, залишати М. П. Іваненко, В. І. Подолянко, в наступному — Микола Буряк, Сергій Коваленко, а ще в іншому — А. Дзюбенко, К. Шевчук. Ознакою недостатнього редагування вважатиметься також уживання в одному розділі слів область, район, село, місто, а в наступному — обл., р-н, с., м. Літературне редагування.Головною метою такого виду редагування є аналіз, оцінка і виправлення мовностилістичної структури твору. Йдеться передусім про вдосконалення мови і стилю оригіналу, уникнення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.

Розглянемо головні мовні засоби у науковому стилі за підрозділами літературної мови. Лексика та фразеологія. Загальновживані слова, загальнонаукова лексика й терміни визначають мовні особливості стилю творів, у яких ідеться про результати досліджень, досягнення науковців. Слова у таких творах вживаються у своїх прямих значеннях, синонімів у наукових працях обмаль. Із зображальних засобів переважають порівняння. У частині ІІ подано харчову й біологічну цінність різних груп харчових продуктів та їх гігієнічну оцінку. Значне місце в цьому розділі відведено характеристиці основних класів харчових добавок. Матеріал систематизовано у вигляді таблиць.

Стилістичний аналіз і стилістичне редагування тексту. Стилістика – це наука, яка займається відбором виражальних засобів мови для їх функціонування у мовленні залежно від мети висловлювання та мовленнєвої ситуації. Стиль мови – це різновид літературної мови, який використовують за певних умов спілкування; один із своєрідних способів використання літературної мови. Стиль мовлення – це функціонально-стилістичне використання тих мовних одиниць, з яких сформувався кожен із стилів мови (лексичних, фразеологічних, морфолого-синтаксичних, орфоепічно-акцентуаційних).